40 найцікавіших пам’яток Парижа
Ейфелева вежа
Сьогодні вже ніхто не може уявити Париж без Ейфелевої вежі, але так було далеко не завжди – після побудови споруда викликала сильне невдоволення у багатьох городян, що знаходили її вкрай потворною. Вежа висотою 324 метри була зведена як тимчасова конструкція до відкриття паризької Всесвітньої виставки 1889 року, але після приголомшливого комерційного успіху вона отримала «вічну прописку» в столиці Франції. Понад 40 років Ейфелева вежа була найвищою спорудою у світі. Незважаючи на величні розміри, її загальна вага не перевищує 10 тисяч тонн, а тиск опор на землю дорівнює тиску людини, яка сидить на стільці.
Лувр
Найпопулярніший музей світу, який до початку карантинних обмежень щоденно приймав 25-30 тисяч відвідувачів. Архітектурний ансамбль Лувру сформувався в XVI-XVII століттях, коли палац служив резиденцією французьких королів. Після переїзду двору в Версаль тут розмістилася Королівська Академія живопису і скульптури, а після Французької революції 1789-1799 років комплекс перетворився на публічний музей. В наш час колекція Лувра нараховує понад 400 тисяч експонатів, з яких виставляються близько 35 тисяч. Центральне місце в експозиції музею займає Мона Ліза – безцінна картина Леонардо да Вінчі, яка зберігається за куленепробивним склом.
Собор Паризької Богоматері
Собор Паризької Богоматері прославився на весь світ завдяки однойменному роману Віктора Гюго. Будівництво храму розтягнулося майже на два століття, що пішло йому тільки на користь. На момент закладення першого каменя собору в 1163 році в французькій архітектурі панував романський стиль, який в процесі будівництва змінився готичним. Завдяки цьому Нотр-Дам-де-Парі увібрав в себе найкраще від обох стилів, отримавши в підсумку свій неповторний вигляд. Храм вийшов настільки великим, що міг вмістити всіх жителів середньовічного Парижа. Наполеон Бонапарт вибрав Собор Паризької Богоматері місцем своєї коронації.
Тріумфальна арка
Велична п’ятдесятиметрова арка, розташована на Площі Шарля де Голля. Її будівництво було розпочато в 1806 році за розпорядженням Наполеона Бонапарта, проте свій остаточний вигляд споруда отримала лише в 1836 році, коли імператор вже покоївся на острові Святої Єлени. Крім неймовірних барельєфів, на стінах арки вигравійовані назви 128 битв, виграних республіканською і імператорською армією Франції, а також імена 658 французьких воєначальників. Кожен бажаючий може піднятися на розташований на даху споруди оглядовий майданчик, з якого відкривається прекрасний вид на Париж.
Базиліка Сакре-Кер
Базиліка Сакре-Кер розташована на вершині пагорба Монмартр, у найвищій точці Парижа. Храм споруджений на згадку про жертви франко-пруської війни, в незвичному для Франції римсько-візантійському стилі. Над його входом підносяться дві кінні статуї – Людовика Святого і Жанни д’Арк. Унікальність споруди полягає в тому, що вона побудована з особливого мінералу, який біліє під впливом води. Тому ось уже понад 100 років собор буквально освітлює місто своєю білизною. Перед храмом розташований оглядовий майданчик, до якого можна піднятися багатоярусними сходами або фунікулером.
Музей д’Орсе
Національний музей мистецтв, розташований на березі Сени, в будівлі колишнього вокзалу і прилеглого до нього готелю. За задумом, колекції д’Орсе охоплюють період від 1848 до 1914 року, стаючи хронологічним продовженням колекцій Лувру, на базі яких виник музей. Мистецькі твори створені після 1915 року демонструє Центр Жоржа Помпіду. Головна гордість закладу – розкішне зібрання робіт імпресіоністів та постімпресіоністів, серед яких шедеври Ван Гога, Моне, Ренуара. Живопис – не єдине, чим можна насолоджуватися в музеї: експозиції скульптур і декоративно-ужиткового мистецтва тут не менш видатні.
Опера Гарньє
Головна будівля Паризької національної опери названа на честь свого творця – Шарля Гарньє. Зведений в середині XIX століття театр став еталоном розкішної еклектичної архітектури. Величезні фойє були виконані в стилі парадних галерей старовинних замків. Глядацьку залу в червоно-золотих тонах, що нагадує підкову, освітлювала величезна кришталева люстра. Парадні сходи, оброблені каменем рідкісної краси, стали улюбленим місцем для дефіле вишуканої публіки. Для свого часу театр був технологічно передовою спорудою. Спеціальні батареї давали електрику його механізмам, а гідравлічна система забезпечувала водні вистави.
Єлисейські Поля
Головна вулиця Парижа, яка тягнеться від Площі Шарля де Голля з всесвітньовідомою Тріумфальною аркою до Площі Згоди. Свою назву магістраль отримала від Елізіума – острова блаженних з античної грецької міфології, де безтурботно живуть праведники і герої, яким боги дарували безсмертя. Єлисейські Поля можна назвати центром паризького гламуру. Тут знаходиться безліч шикарних магазинів і ресторанів, а в місцевих кінотеатрах відбуваються прем’єри фільмів за участю кінозірок. Щороку в День взяття Бастилії вулицею проходить військовий парад і закінчується останній етап відомої велогонки Тур де Франс.
Церква Сент-Шапель
Середньовічна каплиця, розташована на території колишнього королівського замку Консьєржері. Вона була задумана не тільки як місце звернення до Бога, а і як сховище реліквій, здобутих хрестоносцями в Константинополі. Будівля складається з двох ярусів: верхній призначався для молитов самого короля, а нижній – для придворних. Оздоблення Сент-Шапель вражає своєю вишуканістю і багатством. Майже всю площу стін другого поверху займають величезні вікна-вітражі, більшість з яких збереглися з XIII століття. Приміщення наскрізь пробивається світлом, створюючи неймовірне видовище в ясну сонячну погоду.
Мулен Руж
Легендарне кабаре, де зародилася сучасна форма танцю канкан. Зведену в 1889 році будівлю легко впізнати за муляжем червоного млина на даху. Колись за Мулен Руж водилася слава «першокласного борделя». Але після того, як кабаре почали відвідувати аристократи і люди мистецтва, воно поступово перетворилося в фешенебельний заклад. Тут любили проводити вечори Ів Монтан, Едіт Піаф, Френк Сінатра і Пабло Пікассо. В наш час в Мулен Руж проходять танцювально-пісенні шоу для дорослої публіки. Так як вистави користуються великою популярністю, краще заздалегідь забронювати столик.
Центр Жоржа Помпіду
Культурний центр, створений за ініціативою французького президента Жоржа Помпіду. Футуристичний комплекс включає Музей сучасного мистецтва, велику бібліотеку, кінотеатр, концертні та виставкові зали, Інститут дослідження та координації акустики й музики. Оригінальна ідея архітекторів полягала в розташуванні всіх технічних конструкцій зовні будівлі, що дозволило максимально вивільнити внутрішню корисну площу. Широку площу перед Центром Помпіду облюбували художники, музиканти, бродячі артисти та циркачі.
Люксембурзький сад
Улюблене місце відпочинку парижан. Сад площею 26 гектарів розташований в центрі міста, в студентському Латинському кварталі. На його території знаходиться Люксембурзький палац, де засідає Сенат – верхня палата французького парламенту. Тут вас чекають відкритий музичний павільйон, дитячий театр мініатюр, атракціони, ігрові і спортивні майданчики. Проте найпопулярнішою розвагою в Люксембурзькому саду залишається фонтан перед палацом, де запускали власні або взяті напрокат кораблики багато поколінь дітей.
Трокадеро
Музейно-парковий комплекс, розташований на березі Сени, навпроти Ейфелевої вежі. Центральне місце в архітектурній композиції Трокадеро займає Палац Шайо, побудований до Всесвітньої виставки 1937 року. В його приміщеннях розмістилися Музей людини, Морський музей, Музей архітектури і Національний театр Шайо. Перед палацом розкинулися Сади Трокадеро з найбільшим фонтаном Парижа і найстарішим океанаріумом світу. Під враженням від відвідування океанаріума Жуль Верн написав свій найвідоміший роман «Двадцять тисяч льє під водою».
Будинок Інвалідів
Архітектурний комплекс, який став притулком для поранених солдатів і заслужених ветеранів війни. Відкритий в XVII столітті Будинок Інвалідів функціонував як місто в мініатюрі, життя у якому проходило згідно з церковними правилами та військовим статутом. В наш час на території комплексу розташовуються декілька музеїв, найвідоміший з яких Музей армії. У крипті місцевого собору знаходиться саркофаг, який зберігає останки імператора Наполеона Бонапарта. Будинок Інвалідів і по цей день залишається притулком для декількох сотень ветеранів Другої світової війни.
Пантеон
Усипальниця видатних особистостей Франції, побудована в XVIII столітті, як Церква Святої Женев’єви. На сьогоднішній день в Пантеоні налічується близько півсотні поховань письменників, вчених і мислителів, які знайшли свій останній притулок серед відомих співвітчизників. Проте Пантеон варто відвідати не тільки з бажання побувати поруч з нетлінним прахом видатних людей, а й просто для отримання естетичного задоволення від монументальної архітектури в стилі класицизму.
Міст Александра III
160-метровий одноарковий міст, перекинутий через Сену між Єлисейськими Полями і Домом Інвалідів. Міст був закладений в 1896 році в ознаменування французько-російського союзу і названий на честь російського імператора Александра III. Елегантну конструкцію прикрашають фігури ангелів, німф і пегасів. З боків від в’їзду на міст на 17 метрів підносяться кам’яні колони, на вершинах яких розміщені скульптури, що символізують Сільське господарство, Мистецтво, Війну і Битву.
Музей Оранжері
Художній музей, розміщений в будівлі колишньої оранжереї Парку Тюїльрі. Тут зберігаються твори імпресіоністів та постімпресіоністів. Центральне місце в експозиції Оранжері займає зала, спроектована спеціально для розміщення серії картин з лататтям Клода Моне. Вона була задумана таким чином, щоб розвішані по стінах картини створювали у глядача ефект занурення, причому світло з вікон повинно було падати на них з того ж боку, з якого воно падало на реальніне латаття в особистому саду художника.
Музей Родена
Музей, в якому зібрана велика колекція робіт французького скульптора Огюста Родена. Заклад розташований в оточеному розкішним садом Палаці Бірона. На початку XX століття тут проживав сам Роден. Митець пожертвував Франції всю свою колекцію скульптур, разом з придбаними їм картинами Ван Гога і Ренуара, за умови, що будинок буде перетворений на художній музей. В палаці також зберігаються твори коханої Родена – Каміли Клодель.
Катакомби Парижа
Катакомби Парижа досить складно назвати візитною карткою міста, проте всім, хто хоче опинитися в незвичайному, загадковому і трошки лякаючому місці, вони точно сподобаються. Це мережа заплутаних підземних тунелів, створених в процесі видобутку вапняку для зведення столичних будівель. Їх загальна протяжність за різними даними складає від 180 до 300 кілометрів, з яких для туристів відкриті два з половиню кілометри. З XVIII століття катакомби слугують місцем поховання, тут покояться останки шести мільйонів чоловік.
Сад Тюїльрі
Сад розташований в самому серці Парижа, між Лувром, Сеною та Площею Згоди. Колись тут знаходився палац Тюїльрі, але до нашого часу дійшов тільки великий парк. Тюїльрі є одними з найбільших регулярних, так званих «французьких», садів. Він побудований з усією архітектурної строгістю: дерева тут висаджені рівними рядами, всюди панує геометрія. В часи абсолютної монархії в такому стилі було прийнято організовувати багато парків, так архітектурою проголошувалася влада над природою.
Площа Згоди
Головна площа Парижа, розташована на березі Сени. Вона має форму правильного восьмикутника, в кожному кутку якого знаходиться статуя, що символізує одне з французьких міст: Брест, Бордо, Ліон, Лілль, Марсель, Нант, Руан і Страсбург. В центрі площі встановлений 23-метровий єгипетський обеліск, який раніше стояв при вході до Луксорського храму. Під час Французької революції 1789-1799 років місце майбутнього монументу займала гільйотина, на якій стяли голову королю Людовикові XVI та королеві Марії-Антуанетті.
Марсове поле
Великий парк, розташований між Ейфелевою вежею і Військовою школою. Марсове поле стало свідком багатьох історичних подій. Саме тут була урочисто складена присяга першій французькій конституції. Звідси злетіла повітряна куля з піонером повітроплавання Жан-П’єром Бланшаром. Парк неодноразово ставав місцем розміщення експозицій Всесвітніх виставок, одна з яких подарувала світу Ейфелеву вежу. Парижани та туристи люблять приходити на Марсове поле після заходу сонця з пледом і вином, щоб в романтичній обстановці помилуватися ілюмінацією вежі.
Абатство Сен-Жермен-де-Пре
Найстаріше абатство Парижа, засноване ще в VI столітті франкським королем з династії Меровінгів. До наших днів від колись великого і багатого монастиря, якому належали десятки помість, залишився лише храм XI-XII століть, побудований в романському стилі. В Сен-Жермен-де-Пре поховані філософ Рене Декарт, чотири королі Франції і король Речі Посполитої Ян II Казимир, який зрікся престолу і став настоятелем абатства.
Пер-Лашез
Розташований в центральній частині Парижа цвинтар, який став одним з найбільших в світі музеїв надгробної скульптури просто неба. За два століття на території площею 48 гектарів знайшли останній притулок більше мільйона чоловік. Серед поховань видатних діячів культури, науки і політики особливо виділяється могила Джима Моррісона, біля якої часто лунають пісні і зацілована помадою надгробна плита Оскара Уайлда. На Пер-Лашез похований український анархіст Нестор Махно.
Консьєржері
Колишній королівський замок, розташований в найстарішій частині міста – на острові Сіте. Саме тут жила руська князівна і королева Франції Анна Ярославна. Після перенесення монаршої резиденції в Лувр, Консьєржері перетворили на в’язницю для вбивць, шахраїв та політичних ув’язнених. Замок неодноразово перебудовувався і в наш час став музейною частиною комплексу Палацу правосуддя, до якого також входить Церква Сент-Шапель. На одній з веж Консьєржері можна побачити діючий годинник XIV століття.
Вежа Монпарнас
Єдиний хмарочос в центральній частині Парижа. Його висота в 210 метрів і монолітний зовнішній вигляд часто критикувалися ще під час будівництва. Архітекторів звинувачували в спаплюженні міського ландшафту і як наслідок в центрі міста було заборонено висотне будівництво. Та попри нелюбов парижан до Монпарнаса, з оглядового майданчика на хмарочосі відкривається найкращий вид на столицю Франції, адже з Ейфелевої вежі не можна побачити саму вежу.
Музей на набережній Бранлі
Музей так званого «примітивного мистецтва» народів Африки, Азії, Америки та Океанії. Заклад створений за ініціативи президента Франції Жака Ширака, який захоплювався етнографією. Фігурки, маски, одяг, килими, музичні інструменти – все це розташовано в залах без пояснень і табличок, на перший погляд навіть безсистемно. Сенс цієї безсистемності зрозумілий – вдивляючись в артефакти чужої культури, відвідувач мимоволі починає розмірковувати, зіставляти, замислюватися. Одна з стін музею прикрашена знаменитим вертикальним садом Патріка Блана.
Національний музей природознавства
Наукова і просвітницька організація, головні корпуси якої утворюють великий музейно-парковий комплекс на березі Сени. До його складу входять: Сад рослин, Зоопарк, Велика галерея еволюції, Палеонтологічний музей, Галерея мінералогії та геології. Фонди закладу нараховують понад 60 мільйонів експонатів та документів, серед яких можна побачити скелети майже всіх видів хребетних, що живуть зараз на планеті. Філіалами музею також є розташований в Палаці Шайо Музей людини і розташований в Венсенському лісі Паризький зоологічний парк.
Містечко науки та індустрії
Найбільший науковий музей Європи. Центральне місце в містечку займає однойменний Музей науки та індустрії, значна частина експонатів якого інтерактивні. Постійна експозиція закладу розбита за такими розділами: Всесвіт, Живий світ, Засоби комунікацій, Індустрія, Математика. Крім цього, тут регулярно проходять тематичні виставки. В склад комплексу також входить науково-розважальний центр Дитяче містечко, Планетарій, Акваріум, сферичний кінотеатр Жеод, Кінозал Луї Люм’єра, атракціон Сінакс і підводний човен Аргонавт, який десять разів обігнув планету.
Великий палац
Монументальний виставковий центр, зведений до Всесвітньої виставки 1900 року. Будівля спроектована в стилі боз-ар, який передбачає поєднання різних художніх та інженерних напрямків – тому у Великому палаці органічно уживаються античні бронзові квадриги на фронтонах, бароковий декор стін і передова конструкція заскленого даху, плетений сталевий каркас якого нагадує про Ейфелеву вежу. В наш час тут розміщені Художня галерея та Музей відкриттів і винаходів.
Малий палац
Колишній виставковий центр, зведений до Всесвітньої виставки 1900 року, в приміщеннях якого розмістився Паризький музей образотворчих мистецтв. Будівля в стилі боз-ар розташована навпроти Великого палацу і незаслужено знаходиться в тіні свого іменитого побратима. В експозиції музею можна побачити роботи Рубенса, Рембрандта, Моне, а його галереї оздоблені численними фресками, найбільший інтерес з яких викликає серія, присвячена історії міста.
Галерея Лафайєт
Місце паломництва модників з усього світу, в якому представлені колекції всіх прославлених французьких дизайнерів. В кінці XIX століття це була невелика галантерейна крамниця площею всього 70 квадратних метрів, але вже через два десятиліття Лафайєт розрісся до торгового центру, який займає цілий квартал. Галерея однією з перших почала застосовувати сучасний маркетинг: яскраві вивіски, великі вітрини та знижки. Окрасою будівлі став чудовий скляний купол в неовізантійському стилі.
Площа Вогезів
Найстаріша площа Парижа, вигляд якої майже не змінився з XVII століття. Сюди приходять помилуватися на стрункий архітектурний ансамбль історичних будівель з червоної цегли зі вставками сірого каменю, посидіти в затишному Сквері Людовика XIII, насолоджуючись шумом води в витонченому фонтані, заглянути в дім-музей Віктора Гюго, побродити по дворику-лабіринту Палацу Сюллі, з яким площа пз’єднується через арку.
Музей Гревен
Музей воскових фігур, колекція якого за своїм багатством і реалістичністю мало чим поступається легендарному Музею мадам Тюссо. Тут можна побачити близько 450 фігур як реальних людей, так і вигаданих персонажів. Велика частина експозиції представлена у вигляді сцен, де зображено ключові моменти історії Франції. Музей Гревен також має свій театр, в якому виступають фокусники світового рівня, і Палац Ілюзій – окремий зал, організований за принципом гігантського калейдоскопа.
Фонд Луї Віттона
Ультрасучасний культурний центр, що нагадує з різних ракурсів айсберг, вітрильник або бутон гігантської квітки, з моменту відкриття в 2014 році зайняв гідне місце серед пам’яток Парижа. Над основним об’ємом двоповерхової будівлі з білого бетону здіймаються 12 вітрил, складених з окремих скляних панелей, з’єднаних за унікальною методикою. Їх колір і прозорість змінюється в залежності від інтенсивності освітлення. Під дахом Фонду Луї Віттона розмістились галереї з творами сучасного мистецтва, концертний зал, книгарня і ресторан.
Музей Пікассо
Розташований в старовинному палаці Отель Сале музей, де зібрані роботи Пабло Пікассо – видатного та скандально відомого митця, одне повне ім’я якого складається з 21 слова. Крім картин, в експозиції музею представлені малюнки, скульптури, колажі, кераміка, зразки театрально-декораційного мистецтва і рукописи майстра. Всі роботи виставлені за хронологічним принципом, тобто побачити розвиток Пікассо як художника і скульптора можна неозброєним поглядом.
Венсенський замок
Королівська резиденція, порцелянова мануфактура, в’язниця, казарма і арсенал – за 700 років свого існування розташований в ближньому передмісті Парижа Венсенський замок не раз змінював своє призначення, залишаючись при цьому неприступною фортецею. Серед будівель комплексу виділяється оточений ровом і власними кріпосними стінами донжон, який здіймається на 52 метри. Тут до XVII століття розташовувалися покої французьких монархів і королівська бібліотека.
Церква Сен-Мадлен
Незвична церква, яка виглядає як античний храм і має дивовижну історію. За понад 80 років будівництва проект змінювався декілька разів, в залежності від режиму. Споруду навіть планували переробити на бібліотеку, ринок і залізничний вокзал. Та врешті багатостраждальна Церква Сен-Мадлен повернула свою початкову функцію і стала еталоном архітектури французького класицизму. Монументальну будівлю оперізують 52 коринфські колони висотою 20 метрів. Храм не має бічних вікон і освітлюється за рахунок склепіння.
Церква Сен-Сюльпіс
Класична білокам’яна Церква Сен-Сюльпіс виділяється серед храмів Парижа своїм оригінальним головним фасадом з дзвіницями, зведеними в різних стилях. Та не тільки архітектурні особливості споруди притягують численних туристів. Всередині церкви можна побачити врізану в мармурову підлогу мідну смугу – меридіан, який розсікає будівлю точно по осі північ-південь і до 1884 року використовувався як нульовий. Також варті уваги фрески видатного живописця Ежена Делакруа та розташований перед храмом фонтан Чотири єпископи.
Отель-де-Віль
Розкішний палац, в якому з XIV століття розміщуються паризькі муніципальні органи влади. Сучасний вигляд Отель-де-Віль отримав після перебудови 1874-1882 років. Упорядковану ренесансну композицію споруди доповнив оновлений фасад в стилі Другої Імперії, який прикрасили 136 встановлених в нішах статуй вчених, політиків, митців та інших видатних діячів Франції. В палаці знаходиться багато урочистих кімнат і виставкових залів, куди безкоштовно пускають відвідувачів.