30 найцікавіших пам’яток Венеції
Гранд-канал
Найбільший канал Венеції, який проходить через всю історичну частину міста і виконує функцію головної вулиці. Його довжина складає майже чотири кілометри, а ширина доходить до 70 метрів. Роль своєрідних берегів виконують фасади будинків. Всі будівлі побудовані на палях і мають два виходи – на воду і на сушу. Основний транспорт на каналі – річковий трамвайчик вапоретто, річкове таксі і гондоли. Якщо ви хочете побачити Венецію у всій красі, то найкраще відправитися на прогулянку по Гранд-каналу перед заходом сонця. Саме в цей час місто стає особливо романтичним, а м’яке світло підкреслює красу архітектури.
Площа Святого Марка
Головна площа Венеції складається з двох частин: П’яцетти – проходу від Гранд-каналу до Базиліки Святого Марка і власне самої Площі. Кількості архітектурних пам’яток, розміщених по периметру цього майдану може позаздрити європейське місто середньої руки. Крім згаданої базиліки і її стометрової дзвіниці, тут можна побачити Палац дожів, Колони Святого Марка і Святого Теодора, Старі і Нові Прокурації, Годинникову вежу та Бібліотеку Сан-Марко. В XIII столітті площу вимостили смугами білого каміння. Їх використовували як своєрідні маркери під час влаштування частих церемоніальних процесій.
Базиліка Святого Марка
Головний храм Венеції, зведений в незвичному для Західної Європи візантійському стилі. Хоча розташована на однойменній площі базиліка була закладена ще в ранньому середньовіччі, вона неодноразово перебудовувалася і розширювалася, поки не набула свого сучасного вигляду в XVI столітті. Храм відігравав важливу роль в житті Венеції. Тут коронували правителів республіки, відправляли в далекі мандри відомих мореплавців, збиралися жителі міста в свята і дні народних лих. В Базиліці Святого Марка можна побачити багато предметів мистецтва, привезених з Константинополя під час хрестових походів.
Палац дожів
Колишня резиденція дожів – правителів Венеціанської Республіки. У приміщеннях перетвореного на музей палацу також засідали Велика рада і Сенат, працював Верховний суд і вершила свої справи таємна поліція, а на першому поверсі розміщувалися контори юристів, канцелярія, служби цензорів і морське відомство. Палац дожів сміливо можна назвати найоригінальнішою спорудою Венеції. Неначе в насмішку над усіма законами архітектури його верхня масивна частина покоїться на легких ажурних арках, а при першому погляді здається, що будівля перекинута фундаментом догори й дахом вниз.
Міст Ріальто
Найстаріший перекинутий через Гранд-канал міст, що дійшов до нас в незмінному вигляді з XVI століття. В минулому на Ріальто збиралися всі венеціанські купці, оскільки тут йшла жвава торгівля різними товарами і цінними паперами. В наш же час білосніжну переправу окупували натовпи туристів, для яких працюють більше двох десятків сувенірних крамниць. Розміри розташованого в найвужчій частині Гранд-каналу Ріальто досить скромні: довжина споруди складає 48 метрів, а максимальна висота – 7,5 метри. А ось опора моста вражає, конструкцію тримають 12 тисяч вбитих в дно паль.
Кампаніла Базиліки Cвятого Марка
Дзвіниця Базиліки Cвятого Марка, зведена на однойменній площі окремо від будівлі самого храму. В стометровій вежі знаходяться 5 дзвонів, кожний із яких мав своє особливе призначення. Наприклад, найбільший закликав містян на роботу щоранку і до обіду опівдні. Кампаніла також служила маяком, сторожовою вежею і місцем для катувань злочинців. В 1902 році дзвіниця зазнала практично повного обвалу, але вже через 10 років була повністю відновлена. В верхній частині кампаніли обладнаний оглядовий майданчик, з якого відкривається прекрасний вид на всю Венецію.
Міст Зітхань
Прикрашений розкішною різьбою мармуровий міст, який поєднує Палац дожів, де розташовувався Верховний суд Венеціанської Республіки, і колишню міську в’язницю. «Зітхання», від яких бере назву міст, – це не зітхання закоханих, а сумні зітхання засуджених, що востаннє кидали погляд на Венецію, адже, через погані умови утримання, мало кому вдавалося вийти на свободу. Саме через цю свою специфіку міст має стіни, дах та кам’яні решітки на вікнах.
Колекція Пеггі Гуггенхайм
Музей сучасного мистецтва, заснований племінницею відомого колекціонера Соломона Гуггенхайма, чиї галереї можна зустріти в різних частинах світу. Експозиція закладу охоплює кубізм, сюрреалізм і абстрактний експресіонізм. Багате зібрання знаходиться в недобудованому палаці на Гранд-каналі, який три десятиліття був домом для Пеггі. Частина постійної музейної експозиції розміщується в саду, де похована сама Гуггенхайм та її 14 улюблених собачок породи лхаса апсо.
Санта-Марія-делла-Салуте
Собор був зведений на знак вдячності Всевишньому за порятунок Венеції від страшної епідемії чуми, яка в 1630-1631 роках забрала життя третини населення міста. Для закладки фундаменту будівлі робітникам знадобилося понад мільйон дерев’яних балок. Зовнішнє та внутрішнє оздоблення барокового храму вражає своєю красою. Тут можна побачити безліч мармурових статуй, ікон і мозаїк, створених найкращими італійськими майстрами. Щорічно на свято Феста делла Салуте через Гранд-канал прокладають понтонний міст, який з’єднує собор з Палацом дожів.
Санта-Марія-Глоріоза-дей-Фрарі
Середньовічний венеційський собор, висота дзвіниці якого поступається тільки Кампанілі Базиліки Cвятого Марка. Мінімум декору підкреслює приналежність храму Ордену францисканців, що проповідують аскезу і засуджують розкіш та надмірність. Всередині монументальної споруди знаходиться велика кількість капел, в одній з яких похований великий живописець Тіціан Вечелліо, який брав участь в оздобленні собору. Поряд з храмом розташована будівля, зведена як частина монастиря. В наш час тут зберігається один з найбільших історичних архівів світу.
Собор Сан-Джорджо Маджоре
Собор Сан-Джорджо Маджоре знаходиться на однойменному острові, вся територія якого належала Ордену святого Бенедикта, поки Наполеон Бонапарт не закрив монастир, перетворивши келії на військові казарми. Урочистий білосніжний фасад будівлі контрастує з іншими стінами, виконаними з червоної цегли. Візуально здається ніби вузький та високий портик одного храму «накладений» на інший нижчий та ширший фасад. Головний вівтар собору прикрашений незвичайною фігурою Христа: Ісус стоїть на кулі, яку підтримують чотири євангелісти.
Театр ла Феніче
За свою понад двохсотрічну історію оперний театр Венеції пережив не одну пожежу, але щоразу відбудовувався у ще більш чудовому вигляді, за що й отримав назву Ла Феніче, тобто «фенікс» італійською. Останній підпал відбувся в 1996 році. Його здійснив електрик, який намагався уникнути договірних штрафів за затримки в роботі. В XIX столітті театр став місцем багатьох прем’єр опер видатних італійських авторів, зокрема Джоаккіно Россіні, Вінченцо Белліні і Джузеппе Верді.
Годинникова вежа
Башта з астрономічним годинником XV століття та аркою, яка з’єднує Площу Святого Марка з головною вулицею міста. На даху споруди стоять дві бронзові фігури в козлячих шкурах. За п’ять хвилин до нової години по дзвону б’є старий чоловік, що символізує минуле, а потім – юнак, який уособлює майбутнє. Місце для вежі обрали так, щоб годинник було видно з вод лагуни. Таким чином гості Венеції могли відразу, тільки ступивши на набережну, відчути багатство і славу торгової республіки.
Галерея Академії
Венеціанська академія образотворчих мистецтв була відкрита в 1750 році в приміщеннях колишнього монастиря. Тут молоді люди вивчали основи живопису, скульптури та архітектури. Вже на початку XIX століття навчальний заклад став музеєм. Завдяки старанням меценатів скромна колекція розрослася до 24 виставкових залів, в яких представлені роботи всіх відомих майстрів Венеції. В Галереї Академії зберігається знаменитий малюнок Леонардо да Вінчі Вітрувіанська людина, проте експонат рідко виставляється на огляд через чутливість до світла.
Скуола Сан-Рокко
Скуолами в середньовічній і ренесансній Венеції називали громадянські організації, які займалися благодійною діяльністю. Незважаючи на наявність святого покровителя, вони зазвичай не мали зв’язку із церквою. Скуола Сан-Рокко виникла в XV столітті для надання допомоги хворим. Члени братства звели розкішний палац в стилі відродження з характерними подвійними венеціанськими вікнами. Всередині будівлі відвідувачів чекає багатий розпис стін та стелі, створений на основі християнських сюжетів.
Ка Реццоніко
Елегантний бароковий палац, в якому розмістився Музей Венеції XVIII століття. Експозиція Ка Реццоніко представляє картини, скульптури, меблі, одяг, предмети побуту тієї епохи. Тут можна побачити навіть аптеку і театр маріонеток. Та й самі інтер’єри палацу варті не меншої уваги: розписані фресками та прикрашені рельєфами стіни і стелі парадних приміщень чудово демонструють любов венеціанської аристократії до розкоші.
Палаццо Контаріні дель Боволо
Палаццо Контаріні дель Боволо – справжня архітектурна перлина, захована серед вузьких вуличок Венеції. Головною родзинкою цього досить компактного особняка стала башта з ажурними гвинтовими сходами. Вони ведуть на аркаду, з якої відкривається панорамний вид на міські дахи. Завдяки сходам у назві палацу, крім прізвища власника, з’явилося ще й слово Боволо, що на венеціанському діалекті італійської означає «равлик».
Музей Коррер
Музей носить ім’я Теодоро Коррера – пристрасного колекціонера творів мистецтва та патріота Венеції. Коррер заповів місту не тільки все своє багате зібрання живопису, а й палац, в якому зберігалися картини, і пристойну суму грошей для подальшого розширення експозиції. Сучасна будівля музею на Площі Святого Марка була закладена як резиденція Наполеона Бонапарта, а завершена вже в роки австрійського панування та виконувала функцію резиденції двору Габсбургів.
Міст Академії
Один з чотирьох мостів, перекинутих через Гранд-канал. Переправа названа на честь розташованого поряд музею Галерея Академії. Перший варіант мосту побудували в середині XIX століття у вигляді сталевої конструкції, яка не дуже вписувалася в міський пейзаж. Після довгих дебатів в 1933 році переправу демонтували. Їй на зміну встановили тимчасовий дерев’яний міст, який так сподобався жителям Венеції, що його вирішили залишити.
Музей скла
Музей історії скляного виробництва, розташований на острові Мурано в колишньому єпископському палаці. Тут дбайливо зберігаються експонати, виготовлені від часів Давнього Єгипту до наших днів. Основна частина колекції закладу – всесвітньовідоме муранське скло. Постійно вдосконалюючись і розвиваючись, династії венеціанських майстрів ставили нові високі планки, які часто випереджали свій час. В музеї можна придбати чудові сувеніри.
Собор Санті-Джованні е Паоло
Згідно з легендою, дожу Джакопо Тьєполо наснилися голуби, які літали над болотистою місцевістю, і слова Господа про те, що саме тут збираються проповідники. Правитель Венеції знайшов побачене уві сні місце та передав його в володіння Ордену домініканців. З часом собор був розширений і перетворений на усипальницю видатних жителів міста, прикрашену численними витворами мистецтва. В усій Італії складно знайти більш повне зібрання середньовічного живопису та скульптури, розташоване в одному храмі.
Венеційський арсенал
Комплекс колишніх корабелень та зброярень Венеціанської республіки. Арсенал став найбільшим промисловим об’єктом в доіндустріальній історії Європи, де одночасно працювали до 16 тисяч робітників. Тут виготовили більшість торгових і військових суден Венеції, що забезпечили економічне процвітання та владу міста. В цехах комплексу був розроблений галеон – один з найдосконаліших типів вітрильників. В наш час Арсенал використовується як військово-морська база, історичний музей, науково-дослідницький і виставковий центр.
Санта-Марія-дей-Міраколі
Церква побудована в XV столітті, як місце зберігання чудотворного образу Діви Марії роботи Ніколо ді П’єтро. Фасад та інтер’єр споруди прикрашені різьбленням і мозаїкою з різнокольорового мармуру, який залишився після будівництва Собору Святого Марка. Не менш цікаво виглядає купол храму, увінчаний 50 портретами пророків та святих. Через оригінальний зовнішній вигляд церкву Санта-Марія-дей-Міраколі часто порівнюють з різьбленою скринькою.
Кафе Флоріан
Найстаріша кав’ярня Італії, відкрита для відвідувачів з 1720 року. Всі відомі люди, які приїжджали до Венеції за останні три століття, обов’язково відзначали свій візит в Флоріані. Тут можна скуштувати фірмові десерти, коктейлі та каву і послухати живу музику. Про «космічні» ціни в закладі серед туристів ходять байки, що й не дивно, оскільки сюди приходять не за напоями, а за атмосферою. Фасад кафе спеціально не ремонтується, щоб підтримувати відчуття духу часу.
Книжковий магазин Аква Альта
Унікальна книгарня, зовсім не схожа на інші подібні заклади. Тут немає суворого бібліотечного порядку. Крім полиць, книги розташовані в човнах, ваннах, тазах, просто стосами на підлозі. Лежать вони хаотично і з першого погляду здається, що це склад старого мотлоху, а не популярний магазин. В Аква Альта можна знайти унікальні старовинні видання, тому в книгарні часто збираються колекціонери. Ще однією родзинкою закладу стали коти, які почуваються господарями магазину.
Фондако-дей-Тедескі
Ренесансний палац з великим внутрішнім двором, зведений для проживання німецьких купців і зберігання їх товарів. Будівля стала головним міжнародним торговим майданчиком для експорту німецької металургії, в яку вкладалися гроші венеціанських банкірів. З 2016 року в Фондако-дей-Тедескі розміщується торговий центр з магазинами люксових брендів, а внутрішній двір споруди перекритий дахом. На даху палацу знаходиться тераса, з якої можна помилуватися видами Венеції.
Палаццо Барбаріго Мінотто (Музика в палаці)
Невеликий особняк, утворений двома різними будівлями, об’єднаними в XVII столітті. Свою популярність Палаццо Барбаріго Мінотто отримав завдяки камерним оперним виставам Музика в палаці, стиль виконання яких копіює популярні в минулому музичні салони. Опери виконуються без сцени, а глядачі стають частиною дійства. В театральній програмі чергуються такі відомі твори, як Травіата Джузеппе Верді та Севільський цирульник Джоаккіно Россіні, а також добірка любовних дуетів з інших класичних опер.
Пунта-делла-Догана
Центр сучасного мистецтва, відкритий як виставковий простір для колекції французького мільярдера Франсуа Піно. Галерея розташувалася в приміщеннях колишньої міської митниці, побудованої на стрілці між Гранд-каналом і каналом Джудекка. Провокаційні роботи з експозиції Пунта-делла-Догана привертають увагу відвідувачів буквально з порога. В галереї також є морська виставка, де можна оглянути фрагменти кораблів та все те, що вдалося підняти з морського дна.
Музей природознавства
Фондако-деї-Туркі – один з найстаріших палаців Венеції, зведений ще в XIII столітті. З 1923 року будівля в візантійському стилі стала домом для міського Музею природознавства. Центральна частина експозиції закладу присвячена екосистемі Венеціанської лагуни. В великому акваріумі зібрані майже всі види риб і безхребетних, які населяють місцеві води. Ще одна гордість музею – семиметровий скам’янілий скелет уранозавра.
Ка Джустініан
Палац Ка Джустініан складається з двох окремих будівель, об’єднаних спільним фасадом. В 1866 році тут відбулася одна з найважливіших подій в історії міста – французький уповноважений генерал Едмон Ле Беф підписав акт про передачу Венеції під владу Королівства Італії. В наш час палац став резиденцією Венеційського бієнале. Провідна світова виставка сучасного мистецтва проходить щодва непарні роки. У рамках бієнале також щорічно проводиться найстаріший в світі Венеційський кінофестиваль.