Коротка довідкова інформація про Японію
Прапор і герб
Загальногеографічна карта
Основні відомості
Повна офіційна назва: Японська Держава
Площа: 377 000 км²
Населення: 123 000 000 жителів
Столиця: Токіо
Офіційна мова: Де-юре відсутня, де-факто японська.
Географія
Рельєф: Переважно гірський. Головний гірський масив – Японські Альпи. Найвища точка – гора Фудзі (3776 метрів над рівнем моря).
Берегова лінія: 29 700 км. Узбережжя Японії омивається водами Тихого океану, включаючи Охотське, Японське, Внутрішнє Японське, Східно-Китайське і Філіппінське море.
Головні річки: Сінано, Тоне, Ісікарі, Тесіо, Кітакамі.
Найбільші озера: Біва, Касумігаура, Сарома.
Найбільші острови: Хонсю, Хоккайдо, Кюсю, Сікоку.
Клімат: Помірний в північній і субтропічний в південній частині країни.
Населення
Найбільші міста: Токіо (14 000 000), Йокогама (3 770 000), Осака (2 750 000), Нагоя (2 330 000), Саппоро (1 970 000), Фукуока (1 610 000), Кавасакі (1 530 000), Кобе (1 520 000), Кіото (1 460 000), Сайтама (1 320 000), Хіросіма (1 200 000), Сендай (1 090 000), Тіба (974 000), Кітакюсю (939 000), Сакай (826 000), Хамамацу (790 000), Ніїгата (789 000), Кумамото (738 000), Сагаміхара (725 000), Окаяма (724 000), Сідзуока (693 000), Фунабасі (642 000).
Найбільші міські агломерації: Токіо (40 800 000), Осака (17 700 000), Нагоя (10 500 000), Фукуока (2 800 000), Саппоро (2 500 000), Окаяма (2 170 000), Кітакюсю (1 980 000), Хіросіма (1 870 000), Сендай (1 510 000).
Етнічний склад: Японці (98%)
Мовний склад: Японська (99%)
Релігійний склад: Синтоїзм (70%), буддизм (67%), нерелігійні (5,9%). Загальна кількість вірян перевищує 100%, оскільки синтоїст може бути одночасно буддистом і навпаки.
Державний устрій
Форма правління: Парламентська конституційна монархія
Адміністративний устрій: Японія складається з 47 префектур. Держава також вважає своєю територією південну частину Курильських островів, які контролює Росія.
Рівень демократії і свободи слова: Високий
Корисна інформація
Валюта: Єна
Різниця в часі з Україною: + 6 годин влітку, + 7 годин взимку.
Побутова електрична мережа: Напруга 100 В. Частота 50 Гц. Тип розеток A, B.
Віза: Потрібна
Транспорт
Основний спосіб пересування Японією – залізничний транспорт.
Головне залізничне підприємство країни – компанія Japan Rail. Вона володіє лініями суперекспресів «сінкансен» і національною мережею залізниць, до якої входять поїзди «токкю» (лімітований експрес, найшвидший), «кюко» (експрес), «кайсоку» (швидкий) та «фуцу» (звичайні). Всі поїзди компанії обладнані м’якими кріслами, автоматами з кавою та прохолодними напоями, обов’язково є туалет, міський телефон і табло японською та англійською мовами.
Відстань понад 500 кілометрів між Токіо і Кіото експреси долають за дві-три години.
Для пересування залізницями зручно використовувати проїзний квиток Japan Rail Pass (дійсний тільки для приїжджих з туристичною візою та купується заздалегідь). Цей квиток дає можливість необмеженого пересування поїздами, автобусами і поромами компанії Japan Rail, а також на деяких поїздах приватних компаній. Квиток іменний, передача його іншій особі заборонена, а під час перевірки необхідно пред’явити паспорт, щоб підтвердити законність придбання.
У Японії також добре розвинена система автобусних маршрутів. Більшість із них працюють з 7:00 до 21:00, а деякі автобуси, що обслуговують віддалені райони, ходять з 5:30 до 23:00. На кожній зупинці вказується її назва, маршрут і номер. Оплата здійснюється перед виходом з автобуса.
Метро є лише у найбільших містах. Поїзди ходять із 5-хвилинним інтервалом з 5:00 до 23:30-0:00. Оплата за проїзд різна на різних маршрутах і залежить від зони руху. Вагони метро пофарбовані в різні кольори залежно від лінії та мають особливі місця сірого кольору для людей похилого віку і інвалідів, займати які не слід.
Таксі в Японії дуже дороге. Тариф починається від 400 Єн, а за кожну хвилину простою нараховується додатково ще по 60 Єн. З 23:00 до 6:00 оплата за проїзд стає дорожча на 30%.
Брати на прокат автомобіль має сенс лише для відвідування сільських районів Японії – міста країни катастрофічно перевантажені та мають проблеми з місцями для паркування. Крім того, варто враховувати, що бензин у Японії недешевий, а плата за користування автобанами непомірно висока: подорож з Токіо в Кіото, наприклад, виллється в 80 доларів США одних тільки дорожніх зборів. Власниками прокатів стягується штраф за повернення машини з порожнім баком, а також за повернення раніше зазначеного в контракті терміну.
Однак, навіть туристи, які мають можливість взяти авто напрокат, роблять це вкрай рідко: складність процедури оформлення, лівосторонній рух, своєрідність дорожніх знаків, труднощі з паркуванням та хронічні пробки роблять пересування автомобілем по країні практично неможливим для європейця, який не володіє японською мовою.
Проживання
Будь-який готель у Японії від 2 * (Tourist class) до 5 * (Deluxe class) – зразок високого рівня сервісу. Класифікація готелів безпосередньо залежить від розміру їх території, кількості ресторанів та магазинів. Номери в двох і трьохзіркових закладах зазвичай невеликі, але завжди оснащені всім необхідним.
В країні поширені як європейські, так і національні готелі «рекан», обставлені в японському стилі. «Рекани» зазвичай пропонують гостям напівпансіон, а кухня в них виключно національна. У більшості готелів курортних міст є власні онсени та о-фуро – місцеві варіанти лазні з спеціальними гарячими мінеральними ваннами.
У Токіо і східній частині країни напруга в мережі 100 В, 50 Гц. У західних районах – 220 В, 60 Гц.
Кухня
Японська кухня – це особливе мистецтво створювати натюрморти на тарілці, вміння оформити та піднести страву. Місцева їжа дуже проста і кулінар прагне, щоб зовнішній вигляд та смак страви якнайдовше зберігали вихідні властивості продукту. Приготування сирої риби, наприклад, часто обмежується вмілим нарізанням її на скибочки і гарним розташуванням на тарілці.
Улюбленим продуктом японців з давніх-давен є рис. Зазвичай при варінні його не солять, тому до нього подають гостро-солоні або гостро-солодкі приправи. Однією з найпопулярніших страв у світі стали японські суші – невеликі рулетики з норі (висушених морських водоростей) з рисом та різноманітними начинками.
Великого поширення в країні набули бобові (тофу і місо). Тофу – це бобовий сир, що складається із соєвого білка і нагадує на вигляд справжній сир. Японці вважають за краще вживати його на сніданок. Місо – в’язка маса, яка готується із соєвих бобів, для чого їх спочатку перемелюють, варять і для бродіння додають дріжджі. Місо є основою для різноманітних супів.
Численні національні страви готують із морепродуктів: молюсків, кальмарів, восьминогів, крабів, креветок, морських водоростей, зокрема морської капусти.
Для приготування других страв японці використовують рибу в різних видах: сиру, смажену, тушковану, варену. Великою популярністю користуються пиріжки виготовлені з рисового тіста з невеликими скибочками сирої риби, загорнуті в сушені водорості.
Різноманітність місцевих соусів ще більша, ніж приправ. Їх готують переважно із сої та цукрової пудри. Особливість смаку гостро-солодкого соусу використовується для приготування багатьох національних страв. Наприклад, свіжу рибу або м’ясо спочатку замочують у цьому соусі, а потім злегка обсмажують.
Найулюбленіший напій японців – чай. Його готують із зеленого листя, яке перед цим висушують і перемелюють на порошок. Приготований таким чином чай має зеленуватий відтінок і на вигляд та смак різко відрізняється від європейського. Напій зазвичай вживають без цукру.
У традиційній японській чайній церемонії беруть участь не більше п’яти осіб. Чаювання відбувається в напівтемряві, навіть у сонячний день. Чайна кімната має бути оформлена з вишуканою простотою, в приміщенні не повинно бути зайвих предметів. Є тільки два винятки – біла скатертина і ківш, вирізаний із шматка бамбука, який повинен пахнути свіжоспиляним деревом. Під час церемонії розмови не прийняті, тільки коли буде випитий останній ковток, можна запитати, звідки посуд, хто його зробив і як давно, також слід добре відгукнутися про якість напою та посуду.
В Японії не прийнято давати чайові. В місцях скупчення іноземців, вихованих в інших традиціях, навіть висять спеціальні таблички з написом, що «чайові давати не потрібно, у нас всі службовці одержують хорошу зарплату».
Шопінг
У Токіо найдорожчі магазини розташовані в кварталі Сіндзюку, на вулиці Аояма-Дорі – токійських Єлисейських полях. Молодь воліє одягатися в районі Сібуя, де багато недорогих супермодних крамниць. Універмаги в Японії називають депато (від англійського department store) – вони тут воістину величезні, набагато більше аналогічних європейських торгових закладів. Місцеві магазини зазвичай працють з 10-11 до 19-20 години та мають один вихідний день на тиждень (для різних магазинів графік різний).
Характерні японські сувеніри – ляльки самураїв і гейш, розписні віяла із зображенням сакури та пейзажів, панно з ієрогліфами, предмети національного костюма, вироби з кераміки і порцеляни. В країні справжнє роздолля для шанувальників аніме та манги: купа журналів, книг, дисків, постерів і тематичного одягу.
Що безумовно варто купувати в Токіо, то це ювелірні прикраси і біжутерію. Ціни на них, правда, не нижчі за європейські, але дизайн – приголомшливий. Зверніть також увагу на різні аксесуари. Ніде немає такого вибору головних уборів, рукавичок, шаликів, шкарпеток, краваток, ременів, футлярів, гаманців та інших стильних дрібниць. Японці – найбільші любителі та поціновувачі аксесуарів у світі.
Популярністю користується натуральна японська косметика на основі перлів, водоростей та екстрактів молюсків. Ну і нарешті, не сувеніри, але товар, який можна порадити привезти з країни – всіляка електроніка, гаджети і комп’ютерні ігри.
Сезон найщедріших розпродажів у Японії настає відразу після Різдва і триває до кінця лютого. Особливість місцевих розпродажів у тому, що зі знижками розпродаються не лише колекції минулих сезонів, а й актуальні новинки.